четвер, 7 липня 2011 р.

Береза


Береза пухнаста, або біла (Betula alba); інший вид цього дерева — береза бородавчаста (Betula verrucosa).

Для лікувальної мети використовують кору, листя, бруньки та сік цього дерева.

Береза пухнаста і береза бородавчаста мало чим відрізняються одна від одної в ботанічному, хімічному і фармакологічному відношенні та в терапевтичному застосуванні.


Пухнаста береза відрізняється від бородавчастої лише тим, що листки у неї мають знизу (в кутах жилок) волоски, і ще тим, що росте вона у вологіших місцях.

Береза дуже поширена майже по всій території Радянського Союзу.

На Україні також ростуть обидва ці види берези. Пухнаста береза росте переважно на Поліссі — по вологих лісах, чагарниках та болотах. Бородавчаста береза росте в лісових районах та в Лісостепу. Іноді вона утворює чисті насадження — березняки.

З берези добувають березовий сік (пасоку), березове вугілля та березовий дьоготь.

Листки цього дерева багаті на вітамін С, бруньки — на ефірну олію; є в березі й сапонін, бетуларетинова кислота, гірка екстрактивна речовина, а також дубильні та інші речовини, корисні для організму людини. Крім того, береза має й фітонцидні властивості, тобто вона виділяє захисні речовини, здатні вбивати шкідливі мікроорганізми.

Відповідно до наукової й народної лікувальної практики, в березі відмічають цілий ряд цінних властивостей. З неї добувають вітамінний антисептичний (знезаражуючий), сечогінний, кровоочисний і протизапальний засоби, а також ліки, що регулюють функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, «місячні» та всю діяльність жіночих статевих органів, а також обмін речовин в організмі.

Ліки з берези застосовують також і як глистогінний засіб.

Як добрий сечогінний засіб, препарати з берези визнано і в науковій медицині. В медичній літературі доведено, що березу (листя і бруньки з неї) корисно застосовувати при хворобах нирок та при водянці, яка виникла від цих хвороб.

У народній же медицині охоче й успішно застосовують не тільки листя й бруньки берези, але й кору та сік цього дерева, І не тільки внутрішньо, але й зовнішньо. В народі листя берези вживають, крім того, що при водянці та хворобах нирок, ще й при хворобах сечового міхура.

Як кровоочисний засіб, ліки з берези вживають при гострих шкірних хворобах, як протизапальний засіб — при гострому ревматизмі, запаленнях печінки та при родильній гарячці — і внутрішньо, і зовнішньо; як засіб, що регулює функціональну діяльність шлунка, ці ліки вживають при виразках його, при диспепсії та при інших розладах діяльності травного апарата і навіть при холері. Звичайно в таких випадках беруть 50 г бруньок берези, настоюють їх протягом 10 днів на одній пляшці горілки і дають пити по одній столовій ложці, три рази на день, за 15—20 хвилин до їди. Завдяки цьому у хворої людини з'являється чудовий апетит і загоюються виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Як засіб, що регулює функціональну діяльність жіночих статевих органів, відвар з листя, берези дуже корисний при мізерних менструаціях, а також у післяродовому періоді, через дванадцять днів. Вживають цей відвар всередину і застосовують зовнішньо (кладуть компрес на нижню частину живота або роблять сидячу ванну).

Завдяки тому, що ліки з берези регулюють обмін речовин в організмі, вони дають користь при всіх шкірних хворобах, при виснажливому потінні при туберкульозі, при подагрі, артритах і цинзі та в інших випадках, коли потрібне загальне оздоровлення всього організму.

Як протиспазматичний засіб, ліки з берези цінні при судомі, паралічі, коклюші та зубному болі (в останньому випадку прикладають настойку" до зуба)

При всіх перелічених хворобах (крім зубного болю) ці ліки вживають внутрішньо і застосовують зовнішньо.

Настойка бруньок берези або відвар їх, а також відвар листя вживають як глистогінний засіб від дрібних і круглих глистів (гостриків та аскарид).

Дьоготь з берези в народі застосовують для знищення коростяних кліщів. Дьоготь, який продають в аптеках під назвою «чистий дьоготь», корисний, крім того, при хворобах горла й легень (при бронхіальному катарі), а також і при туберкульозі легень, (при катарі сечового міхура| та при інших подібних запаленнях. Його треба вживати всередину по 5—10 крапель, три рази на день; а зовнішньо його треба застосовувати при всяких шкірних хворобах і навіть при ранах (наприклад, від колючки— допомагає їй вийти), при свіжих та застарілих, часто" злоякісних ранах (краще у вигляді так званої дьог-тярної мазі: 1,5 г дьогтю на 15 г парафіну або вазеліну).

В народі березовий дьоготь застосовують і як дезинфікуючий засіб: капаючи ним на вуглини, що горять, створюють дезинфікуючі гази і таким способом очищують повітря. "Коруйсік берези застосовують рідше.

Якщо напохваті не виявиться ні бруньок, ні соку з берези (в зимовий період, якщо їх з весни не заготовлено), то замість них вживають з не меншим успіхом відвар з молодих свіжозрізаних і подрібнених гілок берези.

Примочки з відварів березового листя й бруньок або настойка з бруньок добре загоюють свіжі рани, навіть глибокі (особистий досвід автора).

Відваром з листя берези миють голову від передчасного випадання волос

Способи застосування.

Відвар листя: 20,0— 200,0. Заварити 4 чайні ложечки листя на склянку окропу, додати, коли окріп вихолоне, 0,2 г, або '/20 частину чайної ложечки соди, щоб розчинити нерозчинну бету-ларетинову кислоту, що міститься в листках берези. Добре заварене листя настоювати протягом 6 годин, подібно до настоїв. Процідити й випити за два рази, з проміжком у 4 години.

Іноді відвар листя заварюють міцніший (90,0—400,0), тобто беруть 6 столових ложок листя на дві склянки окропу, щоб вживати по півсклянки, чотири рази на день.

Відвар бруньок: одна чайна ложечка бруньок на пів-
склянки окропу; вживати по дві столові ложки, три рази на день.

Настойка бруньок на спирті — 25,0: настоювати протягом 8 днів; вживати по 20 крапель, три рази на день.

Настойка бруньок на горілці: на пляшку горілки взяти півпляшки бруньок, настоювати їх протягом місяця; вживати по 40 крапель, 3—4 рази на день (при холері— по одній чарці, за годину до припинення блювання).

Свіжий сік: вживати по три склянки на день (для поліпшення обміну речовин і як протизапальний та сечогінний засіб).

Зовнішнє лікувальне застосування листя берези: звичайні ванни —"повні й сидячі, «суха ванна» та зігрівальні компреси.

«Суха ванна» полягає в тому, що свіжого березового листя накладають у глибоку діжку (яка замінює собою ванну), накривають його, щоб воно зігрілося від своєї рослинної теплоти, і тоді хвора людина заривається в нього по шию або по пояс. Так ця людина повинна побути в діжці з березовим листям близько години (скільки витерпить).

З потовченого листя можна робити й зігрівальні компреси тривалістю в одну—півтори години. У зимову пору можна, але вже з меншим ефектом, робити такі самі компреси й з сушеного березового листя, обпареного окропом.

Ванни й компреси можуть бути й місцевими, при місцевому болі. Такі компреси називаються «зігрівальними панчохами», тому що для зручності на обкладені листям ноги й руки натягують панчохи, а потім убинтовують їх якомога тепліше. Це зовнішнє лікування дуже корисне при водянці, ревматизмі, подагрі та паралічі. Воно не замінює медикаментозного лікування, а лише доповнює його.

Немає коментарів:

Дописати коментар