середа, 29 червня 2011 р.

Аніс звичайний

Аніс звичайний; українська народна назва — ганус (Anisum vulgare); з лікувальною метою використовують його насіння.

Аніс — однорічна рослина з родини зонтичних. Походить з Малої Азії, вирощується в нашій країні (у Воронезькій області) для медичних і технічних потреб. Цю трав'янисту рослину часто вирощують на городах та в палісадниках.

 Рослина буває заввишки до ЗО—50 см, має округле, покрите коротким пушком, стебло. Нижні листки суцільні, з довгим корінцем, надрізано-зубчасті по краях, а верхні — майже сидячі трироздільні, з вузькими частками. Квітки в анісу білі, дрібні, зібрані в 6—10-про-меневий плоский складний зонтик. Плоди — шорсткі двосім'янки. Цвіте рослина в червні — липні. Насіння має терпкувато-солодкий смак і сильний специфічний запах.
 В дикому стані цієї рослини нема,

У народі часто користуються насінням анісу, з якого готують відвар або дістають анісову олію чи нашатирно-анісові краплі, які є в аптеках. З народного досвіду помічено, що насіння анісу є вітрогінним, очисним, пом'якшувальним, відхаркувальним, жарознижувальним, сечогінним і протиспазматичним засобом. Найчастіше насіння анісу вживають при всіх "рудних недомаганнях як засіб, що розріджує мокротиння, а також як відхаркувальний, пом'якшувальний і заспокійливий при астматичних приступах засіб. Часто його вживають навіть кожної години підряд.

Корисне це насіння й для поліпшення функціональної діяльності шлунка й кишечника, майже при всіх хворобах травного апарата. У народі, крім того, відвар з насіння анісу вживають як засіб, що збільшує кількість молока у матерів, які годують.

Матроси знають анісову олію, як добрий і приємний засіб від цинги. Найчастіше вони вживають її на горілці.

У народі порошок з насіння анісу змішують з порошком білої чемериці (порівну) й роблять з цієї суміші мазь: беруть одну частину суміші на дві частини свинячого внутрішнього жиру й добре змішують. Ця мазь — найрадикальніший засіб проти гнид і вошей, що паразитують у волоссі на голові (особистий досвід автора).

Через те, що чемериця надзвичайно отруйна, з нею треба поводитися дуже обережно. Змазувати голову треба скляною лапаточкою, а не пальцями.

Способи застосування.

Відвар насіння: 15,0—200,0, або одна столова ложка на склянку окропу; вживати по '/4— /2 склянки, 3—4 рази на день, за півгодини до їди.
Олія: по 2—3 краплі, на цукор.
Нашатирна-анісові краплі: по 5—10 крапель.



"Лікарські рослини в народній медицині" О.П. Попов Видавництво "Здоровя" Київ 1965 ст.

Немає коментарів:

Дописати коментар