вівторок, 1 березня 2011 р.

Кропива



Кропива дводомна, кропива велика, кропива жалка (Urtica dioica); з лікувальною метою використовують траву а іноді коріння й насіння цієї рослини.

Кропива дводомна — багаторічна, рослина з родини кропивових. Росте на сухих і вологих затінених місцях, по пустирях, поблизу житла, в лісах, при болотах (заростями), особливо в гірській, лісовій і лісостеповій зонах, і, як бур'ян, зустрічається майже.

Стебло у кропиви дводомної пряме, високе (до 150 см), здебільшого просте, з жалкими волосками на ньому і на листях. Листки супротивні, з прилистками, довгасті, біля основи серцевидні, великопил-часті. Суцвіття довгі, у верхніх пазухах корінців листків. Квітки дрібні, зелені.

Є кілька видів жалкої кропиви: дводомна, власне жалка (по-латині urens), вузьколиста й конопляна. Майже всі вони містять у собі мурашину кислоту (жалку) й дубильні речовини, а в листках протягом останнього часу відкрито вітаміни А, С і К, за що жалку кропиву віднесено до багатовітамінних рослин.

Три види жалкої кропиви: дводомна, власне жалка і вузьколиста мають однакове медичне застосування, проте в гомеопатії есенцію виробляють лише з свіжої жалкої кропиви. Саме тим, що в жалких волосках цієї кропиви є мурашина кислота, і пояснюється великий ефект при лікуванні ревматизму, що починається, свіжою травою жалкої кропиви, коли нею жалять хворі частини тіла, тобто завдають нею опіків на хворі частини тіла. (скоречено)

Дводомну кропиву, хоч її й не введено до Державної фармакопеї СРСР, цілком визнала наукова медицина як добрий кровоспинний і як регулювальний засіб при хворобливих станах жіночих статевих органів. Встановлено, що вона може цілком замінювати препарати з ріжків без шкідливих побічних явищ, і тому й не дивно, що дозволений Фармакологічним комітетом Ученої медичної Ради Народного комісаріату охорони здоров'я СРСР у 1944 р. до випуску рідкий екстракт кропиви в 1951 — 1952 роках було запропоновано Центральним аптечним науково-дослідним інститутом для практики. До речі, зараз його нема в аптеках. Так ставиться до кропиви наукова медицина.

У народній медицині жалка дводомна кропива має дуже широке застосування не тільки як кровоспинний засіб при маткових, гемороїдальних, легеневих, ниркових, шлунково-кишкових і носових кровотечах, але також і як сечогінний, протизапальний і такий, що регулює функціональну діяльність шлунка й зміцнює його, засіб (при диспепсії, засміченні та проносі). Крім того, з народної практики помічено, що жалка кропива має й кровоочисну дію, наприклад, при водянці й золотусі.

Допомагає ця рослина, як відхаркувальний засіб, і при різних легеневих хворобах (при хронічному кашлі), а як кровоспинний засіб — при кровохарканні; корисна вона й при гарячці і навіть при малярії. В останньому випадку треба робити настойку з н І в поєднанні з часником: узяти дві частини коріння жалкої кропиви, поєднати з однією частиною часнику й залити 20 частинами горілки (інакше кажучи, взяти одну столову ложку коріння кропиви й півложки часнику на півлітра горілки) ; настоювати протягом 6—8 днів і пити по одній столовій ложці, три рази на день.

Цією самою настойкою треба натирати тіло.

Часто ліки з коріння кропиви діють сильніше, ніж ліки з листя, маючи, очевидно, ті самі цілющі властивості, але тільки в більшій мірі.

Бажано, щоб цілющі властивості коріння кропиви було вивчено в науковій медицині.

Для відновлення порушеного обміну речовин в організмі (при .чиряках, висипах і сверблячці) рекомендується, також за народним досвідом, вживати всередину відвар листя кропиви або екстракт. Якщо при цьому зменшується сечовиділення й виникає запор, то треба додавати в рівній кількості листя кульбаби й квіток терну: дві столові ложки цієї суміші заварити на двох склянках окропу, парити в духовці протягом 2—З годин і пити по півсклянки, три рази на день.

При сильних гемороїдальних болях готують суміш з листя кропиви і позаминулорічної кори жостеру: беруть того й другого по 8 г на літр окропу, тримають на вогні протягом 10—15 хвилин; вживають по одній, склянці, 4 рази на день.

Вживають відвар кропиви і як засіб, що регулює

функціональну діяльність шлунка, та від дизентерії. В таких випадках до кропиви додають ожини (листя з стеблами) в рівній кількості і заварюють одну чайну ложечку суміші на півсклянки окропу; вживають по півсклянки, три рази на день. Краще, якщо після заварювання настій трохи попарити в духовці.

Свіжий сік листя кропиви дає кращий ефект і ним можна замінювати відвар в усіх вищезазначених випадках у дозі, рівній дозі екстракту або настойки.

Коріння й насіння кропиви вживають від глистів.

У народі давно помітили, що кропива корисна також і як продукт харчування, не дарма ж з молодої кропиви охоче варять борщ.

Способи застосування.
· Відвар листя кропиви: 15,0 — 200,0 вживати по одній столовій ложці, три рази на день.

· Відвар коріння й насіння (від глистів): 15,0—200,0; по 2 — 3 столові ложки за один раз.

· Екстракт рідкий: 30,0, або відвар, згущений до половини; екстракту по 25 — 30 крапель, відвару — по одній чайній ложечці, три рази на день.

· Свіжий сік, який замінює екстракт; вживати також по одній чайній ложечці, три рази на день.

"Лікарські рослини в народній медицині"  О.П. Попов Видавництво "Здоровя" Київ 1965 ст. 132-134

Немає коментарів:

Дописати коментар